ХРИСТОС У ЦЕНТРІ
Виступ на 5-й Всеукраїнській конференції на тему:
«Формування основ християнської моралі в процесі духовного відродження нації»
12-13 січня 2012р., Кам’янець-Подільський
Вже втретє я беру участь у конференції під назвою
«Формування основ християнської моралі в процесі духовного відродження нації». Як
представникові віросповідного євангельського лютеранства, мені завжди було
нелегко вибрати один із запропонованих напрямків для написання його саме в
рамках есе чи доповіді для цієї конференції. Розмірковуючи над третім
напрямком, назва якого – «Мораль і суспільство ХХІ сторіччя», згадалося одне
запитання, що пов’язане як із цим напрямком, так і з Книгою, без якої не було б
Християнства, – Святим Писанням, Біблією. Запитання формулюється наступним
чином: «Як може книга, найновіші
частини якої були написані майже дві тисячі років тому, все ще промовляти
правду сьогодні нашій швидкозмінній культурі?» [3].
Справді, багато зовнішніх речей змінюються із покоління в
покоління, як от: одяг, засоби пересування, комунікативні знаряддя. Проте,
по-правді, залишаються істинними слова мудрого Соломона: «Немає нічого нового під сонцем» (Екл.1:9). Основні проблеми людини
незмінні. Людина ізольована від свого Творця через свою грішну природу
(Іс.59:2; Рим.3:23). Ми не довіряємо Йому і не любимо Його понад усе. Народженій
людині бракує любові до Творця (1М.8:21; Ів.3:6). Крім того, за своєю природою
ми не любимо нашого ближнього, як самого себе. Брак любові до Бога і нашого
ближнього залишається коренем турбот і смутку цього світу (Єр.17:9; Мт.15:19).
Ці головні проблеми відносин з Богом і нашим ближнім не змінюються лише через
те, що двигуни внутрішнього згорання рухають нашими колісницями чи наші листи
тепер посилаються електронно. Незважаючи на усі переваги та досягнення у
технологічній царині, ми все ще неспроможні змінити одну реальність. Життя тут
на землі – тимчасове. Одного дня ми помремо, і цього не зміниш навіть великими
досягненнями у медичній науці.
І є ще щось, що ніколи не змінюється, те єдине, що є відповіддю
на вищезгадані проблеми, те, на чому варто зосередити всю нашу увагу. Воно
стосується питання про те, Хто є центром усього незмінного, тривалого, вічного,
про Котрого написано: «І Слово сталося
тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу
Його, славу як Однородженого від Отця» (Ів.1:14). «Я Альфа й Омега, говорить Господь, Бог, Той, Хто є, і Хто був, і Хто
має прийти, Вседержитель!» (Об.1:8).
У словах Євангелія від Івана та книги Об’явлення Ісус
виявляє Себе єдиним правдивим Богом, Котрий зійшов на землю спасти Своїх людей.
Відповідно до грецького тексту оригіналу в Ів.1:14 буквально написано, що Слово
«наметувало» чи «скиніювало» між нами. Ісус – це Бог, Котрий перебуває в
людському наметі чи скинії, що зветься тілом (Кол.2:9). В книзі Об’явлення Ісус
говорить про Себе тими ж словами, що містяться в книзі пророка Ісаї, коли Бог каже
про Себе (Іс.41:4). Таким чином, Ісус – це Той вічний, Хто завжди був і завжди
буде. Цими словами (Об.1:8) Ісус проголошує, що все Боже об’явлення у Святому
Писанні дане нам для того, щоб ми могли пізнати Його.
Ісус використовує першу і останню літери грецького
алфавіту (альфа і омега), щоб описати Себе. Таким чином, Ісус проголошує, що
від книги Буття до книги Об’явлення, від першої літери Писання до останньої,
Боже Слово свідчить про Нього. Коли Ісус
казав невіруючим юдеям: «Дослідіть-но
Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, - вони ж свідчать про
Мене!» (Ів.5:39), Він не мав на увазі, що Старий Заповіт містить лише один
чи два рядки, котрі вказують на Нього. Радше, Ісус стверджував, що весь Старий
Заповіт говорить про Нього. Коли апостол Іван пише у своєму Євангелії: «Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є
Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім’я Його!» (Ів.20:31), – ці
слова прикладаються не лише до цього Євангелія, але й також до всього Святого
Писання. Біблія також говорить про творення, гріх, історію Ізраїлю, Ісусові
чуда, життя Новозаповітної церкви, і про багато іншого, важливого для Християн,
проте, головно, Писання написано, щоб грішні люди прийшли до пізнання свого
Спасителя.
Проста правда про
те, що Писання об’являє Ісуса Христа, Спасителя, вимагає особливого наголосу в
епоху плюралізму, що приймає всі думки за істинні, навіть, якщо вони суперечать
одна іншій [4]. Такий плюралізм руйнує саму ідею, чи навіть можливість,
правди, і, таким чином, важливість будь-якої релігії, що заявляє про об’явлену
правду. Ми живемо в часи, коли велике число людей вже не знають, що таке
Християнство [4]. Хоча у нашій країні існує свобода для проголошення
Євангелія, – багато проповідників спокушають нас розглядати Християнську віру
як набір правил для формування доброї поведінки, котра задовольнить Бога. А
якщо Християнство визначається як щось маловідмінне від інших світових релігій,
тоді вже не дивно, що люди покидають його, як от, віддаючи перевагу ісламу, що характерно
для Західної Європи.
У певному сенсі здається, що головною темою Біблії та
Християнства є наше людське поводження чи поведінка. Проте, це не означає, що
ми здатні задовольнити Бога нашою поведінкою чи стараннями. Навпаки, все, що ми
дізнаємось з Біблії про поводження та поведінку людини, об’являє, що ми самі по
собі ніколи не будемо і не зможемо відповідати вимогам Божого Закону (Рим.8:7;
1Кор.2:14). Кожен з нас саме такий, про котрого написано: «Усі повідступали, разом стали непотрібні, нема доброчинця, нема ні
одного!» (Рим.3:12). Апостол Павло каже: «Усі згрішили і позбавлені Божої слави» (Рим.3:23). Так було ще до
того, як була написана перша сторінка Біблії, так все ще є і сьогодні. Кожен з
нас порушує Божий Закон і заслуговує на Божий гнів і прокляття (Рим.7:7;
6:23а.; 5М.27:26).
У відповідь на нашу трагічну неспроможність задовольнити
Його вимоги, Бог об’являє нам Свою любов в особі Свого Сина (Ів.3:16). Саме це
є живим серцем Християнства. Усі вчення Біблії обертаються навколо Ісуса
Христа, – її пульсуючого серця, Спасителя світу. Через те, що всі ми є грішними
і кожен день порушуємо Божі заповіді, ми не заслуговуємо нічого, окрім як Божого
покарання за те, що ми думаємо, кажемо і робимо. Проте, Християнство навчає, що
Бог полюбив людей цього світу настільки, що Він не бажає карати нас за наші
грішні думки, слова та дії (1Тим.2:4). Натомість, Бог Отець посилає Свого Сина,
щоб Той зробив те, що грішні люди не можуть (1Тим.2:5-6). Бог Син стався
людиною, був зачатий від Святого Духа, родився від Діви Марії, і жив усе Своє
земне життя так, щоб спасти грішних людей й відновити взаємозв’язок довіри з
їхнім Небесним Отцем (Гал.4:4-6). Замість нас Ісус досконало виконав Закон для
нас (Євр.4:15; Мт.3:15; 5:17). Замість нас Його було покарано за гріхи світу
(Гал.3:13; 2Кор.5:21). Взявши на Себе всі наші гріхи і провини, Він помер на
хресті, – це смерть, яку заслужили ми (Іс.53:4-6; Ів.19:30). Через Ісусове
життя, смерть і воскресіння Бог прощає нас і обіцяє дарунок вічного життя на
небесах кожному, хто вірить в Його Сина (Рим.4:25; 5:10).
Це величне послання спасіння у Христі є Доброю Новиною,
яку об’являє нам Писання, натхненне Святим Духом від першої до останньої книги.
На початку ХVІІ сторіччя Йоган Герхард, лютеранський пастор і богослов,
писав, що кожне слово Біблії потрібно читати наче видрукуване кров’ю Ісуса
Христа, Сина Божого [4]. Бог
спричинив так, що кожне слово Святого Писання написане з однією метою –
показати нам Його Сина, нашого Спасителя. Показуючи нам Ісуса, Бог, Святий Дух,
приводить нас до віри в Нього, а з вірою приходить життя. «Отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа нашого
Ісуса Христа, через Якого ми вірою одержали доступ до тієї благодаті, що в ній
стоїмо, і хвалимось надією слави Божої» (Рим.5:1-2).
БІБЛІОГРАФІЯ
1.
Біблія, пер. Івана
Огієнка
2.
Книга Злагоди:
Віросповідання Євангельської Лютеранської Церкви, Фундація "Лютеранська
спадщина”, 2005
3.
Richard
L. Gurgel, This We Believe: Questions and Answers, - Northwestern Publishing
House, Milwaukee, Wisconsin
4.
Daniel
Preus, Why I Am a Lutheran: Jesus at the Center, - Concordia Publishing House,
Saint Louis
5.
The
Greek New Testament, fourth revised edition, United Bible Societies
Пастир Андрій Гончарук
Українська Лютеранська Церква
|
