Персональний сайт -

               Сторінка Тараса Коковського
Понеділок, 25.07.2016, 01:10
Євангеліє-сила Божа
на спасіння...(Рим.1:16) 

Меню сайту
Про цей сайт
Архів файлів
Архів статей
Архів сайтів
Блог


Мій доробок

Переклади

Проповіді

Мої фото
            
Бібліотека

Програми


 

* * *
6 неділя по 50-ці

Текст проповіді: Марка 5:21-43
21 І коли переплив Ісус човном на той бік знову, то до Нього зібралось багато народу. І був Він над морем.  22 І приходить один із старших синагоги, на ймення Яір, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,  23 і дуже благає Його та говорить: Моя дочка кінчається. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила!...  24 І пішов Він із ним. За Ним натовп великий ішов, і тиснувсь до Нього.  25 А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була,  26 що чимало натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,  27 як зачула вона про Ісуса, підійшла через натовп ззаду, і доторкнулась до одежі Його... 28 Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то одужаю... 29 І висохло хвилі тієї джерело кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від недуги!  30 І в ту мить Ісус відчув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до народу звернувся й спитав: Хто доторкнувсь до Моєї одежі?  31 І відказали Йому Його учні: Ти бачиш, що тисне на Тебе народ, а питаєшся: Хто доторкнувся до Мене? 32 А Він навкруги поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.  33 І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, і всю правду Йому розповіла...  34 А Він їй сказав: Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги! 35 Як Він ще говорив, приходять ось від старшини синагоги та й кажуть: Дочка твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?... 36 А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини синагоги: Не лякайсь, тільки віруй! 37 І Він не дозволив іти за Собою нікому, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова. 38 І приходять у дім старшини синагоги, і Він бачить метушню та людей, що плакали та голосили. 39 А ввійшовши, сказав Він до них: Чого ви метушитеся та плачете? Не вмерло дівча, але спить! 40 І вони насміхалися з Нього. А Він усіх випровадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча. 41 І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: “Таліта, кум” що значить: Дівчатко, кажу тобі встань! 42 І в ту мить підвелося й ходило дівча; а років мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!... 43 А Він наказав їм суворо, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів.

СМЕРТЬ – ЦЕ НЕ КІНЕЦЬ
Благодать вам і мир від Бога Отця і Господа нашого Ісуса Христа!
Дорогі брати і сестри,

У мене є знайомі, які займаються пошуками старих військових кладовищ і їхнім відновленням. Нещодавно вони впорядкували місце поховання бельгійських вояків, котрі загинули під час 1-ї світової війни. Для цих моїх знайомих і багатьох інших людей кладовище не є лише місцем смутку. Це також місце вшанування спочилих, місце душевного спокою і усвідомлення Божої волі та швидкоплинності земного життя, місце, де можна знайти численні докази віри померлих християн у їхнього Господа і Спасителя, який обіцяв воскресити їх під час Свого другого приходу.  Про це свідчать надмогильні хрести і написи: “Упокоївся в Господі”, “Спочиває у Бозі”, цитати зі Святого Писання.
Через те, що християни відповідно до вчення Святого Писання сприймають фізичну смерть, як щось тимчасове, очікуючи воскресіння з мертвих, свій стан після фізичної смерті вони називають сном... Отож померлі сплять, в очікуванні часу, коли Спаситель прийде і розбудить їх, підійме їх з пороху земного до життя (Мт.27:52, Івана 11:11, Дії 7:60, Дії 13:36, 1Кор.11:30, 1Сол.4:13-15).
 Зазвичай, під час звичайних відвідин кладовища ви не побачите тих емоцій, які притаманні людям під час похорону. Під час похорону, люди не приховують свого жалю і сліз. Однак, у більшості випадків, ті, що сумують і плачуть, відрізняються одні від одних. Одні плачуть, щоб інші бачили, як вони побиваються за померлим чи померлою. Інші плачуть, бо їм дійсно щиро жаль того, кого вони любили і втратили. І нарешті серед тих, хто проливає сльози є правдиві віруючі, котрі також сумують і плачуть за покійним, але водночас тішаться, що він перейшов в руки живого Бога — від земного життя до вічності. Вони  певні, що настане час і вони зустрінуться зі спочилим на небесах і самі перебуватимуть зі своїм Спасителем повіки. Ось чому, прощаючись зі спочилим братом чи сестрою, вони кажуть: “До зустрічі!”
Нинішній євангельський текст говорить нам про Божественну силу і могутність нашого Спасителя. Ця сила виявляється у вірі в Нього, яку Він бачить в серцях тих, хто покладається на Нього і звертаються до Нього зі своїми благаннями і проханнями, знаючи, що для Бога немає неможливої жодної речі.  На відміну від нас, Господь бачить те, що є всередині людського серця (1Сам.16:7). Від Нього ніщо не сховається. Отож Він бачив віру в серці хворої жінки, яка торкнулася краю Його одежі, прагнучи отримати від Нього зцілення від своєї недуги.  Питання Ісуса: “Хто торкнувся Моєї одежі?” стосується, насамперед сповідання віри. Жінка, яка висловила це сповідання, вірила, що Ісус їй допоможе.    
Євангеліст Марко каже, що жінка, шукаючи порятунку від хвороби,  доволі натерпілася від лікарів. На жаль, і нині є чимало цілителів і лікарів, які радше переймаються тим, якби спорожнити кишеню хворого, а не допомогти йому. Трапляються прикрі випадки, коли лікар не надає хворому допомоги через те, що той не має чим заплатити за лікування. Але разом з тим, є добросовісні, порядні, співчутливі лікарі, яких Бог посилає нам на добро і ми не повинні відхиляти цієї допомоги.  
Звернімо увагу на слова Ісуса, які він промовив до зціленої жінки: “Твоя віра, о дочко, спасла тебе...”.  Нам почасти бракує впевненості у тім, що наша віра в Спасителя має велику силу. Як часто ми просимо Його про щось без віри і з сумнівом, тому і не дістаємо того, про що просимо. Ісус – Знавець людських сердець,  також бачив спасенну віру в серці старійшини синагоги, донька якого була смертельно хвора і невдовзі померла.  Зауважмо, що старійшина синагоги на ім'я Яір — людина поважна і шанована усіма не соромиться вклонитися Ісусові в присутності великого натовпу і благати Його, щоб Той врятував його улюблену доньку. У Євангелії від Матвія Господь каже: “...Кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я. 33 Хто ж Мене відцурається перед людьми, того й Я відцураюся перед Небесним Отцем Моїм”(Матвія 10:32-33).
Цікавий такий факт — жінка, про яку йде мова у нинішньому тексті, хворіла 12 років, і донька Яіра мала 12 літ. І ще одна річ — не зважаючи на благання старійшини синагоги, Марко повідомляє, що Ісус діє спокійно і без поспіху. Він прямує до додому Яіра в оточенні великого натовпу, а дорогою стається пригода з жінкою і Він знаходить час поспілкуватись також з нею. Згодом виникне подібна ситуація, коли помре брат Марії і Марти Лазар. Ісус прийме цю новину з болем і смутком, але не кинеться стрімголов до дому покійного, щоб чимось зарадити. Нам інколи помилково здається, що коли ми молимось до Бога, благаємо Його про щось - Він бариться з відповіддю, зволікає. Нам бракує терпіння і покладання на Бога. Ми б хотіли якомога швидшої відповіді... Однак пам'ятаймо  - Бог ніколи не бариться, а відповідає на наші молитви завжди своєчасно.
Отже, за згідно слів Марка в обох випадках — з хворою жінкою і донькою Яіра Спаситель діє спокійно, впевнено і без поспіху. Він не переймається насмішками з боку натовпу, коли приходить до дому Яіра і чує глузування на свою адресу: “Ну що, Ти прийшов нарешті? А для чого? Дівча померло і тобі не під силу щось змінити”.  Ісус чинить так, тому що у Його руці влада над життям і над смертю і для Нього немає неможливої жодної речі.  Написано: “41 І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: “Таліта, кумі” що значить: Дівчатко, кажу тобі встань! 42 І в ту мить підвелося й ходило дівча...” Від побаченого присутні втратили мову — дівча, яке щойно було мертве, ожило! Досі нічого подібного вони не бачили! Досі на їхніх очах ніхто з мертвих не воскресав... Ісус виявив свою могутність і замкнув вуста своїм насмішникам. А для Яіра сповнилось те, про що звістив пророк Єремія: “25 Господь добрий для тих, хто надію на Нього кладе, для душі, що шукає Його!  26 Добре, коли людина в мовчанні надію кладе на спасіння Господнє...” (Плач Є.3:25,26).  Нечувано! Лише кілька Божих слів — і дівча ожило! Ось яка могутня сила міститься у Божому Слові! Цим Словом Бог створив світ. Ісус воскресив ним мертвих! Це саме слово навертає нині грішника до каяття і спасає його від загибелі і пекла.  Ви маєте це могутнє слово у вигляді друкованої Біблії. Пам'ятайте про це! Оточіть своє життя Божим Словом, наповніть себе ним по вінця і будете в безпеці.
Дорогі брати і сестри, захоплені вихором життєвої метушні ми нерідко  поспіхом висловлюємо співчуття тим, хто втратив своїх рідних і близьких і не знаходимо часу, щоб почути Слово Боже, в якому Господь дарує їм і нам радість та втіху. Поклавши руку на серце, ми повинні визнати, що не завжди кладемо надію на Господа і на Його спасіння, не завжди віддаємо Йому належну шану, не завжди покірно мовчимо, коли Він промовляє до нас, не завжди як слід цінуємо життя, яке дав нам Бог, і смерть, яку бачимо і до якої одного дня прийдемо самі.
А Господь каже нам, що фізична смерть  - це не кінець. Це початок іншого життя, відмінного від земного. Отож, ми повинні бути вдячні Богові за благословіння і на землі, і на небі, дякувати за радощі і випробування земного життя і блаженство життя небесного. Господь очікує, що ми лише у Ньому шукатимемо для себе добра, зцілення душі, тіла, розуму, так само як ізраїльтяни шукали порятунку у піднятому Мойсеєм на жердині мідяному змієві (Числа 21:9).  Для них то був єдиний шанс уникнути загибелі. Так само і для нас — Христос є єдиною дорогою до спасіння, до Царства небесного. Біблія каже, що кожен, хто вірує в Нього, хоч і помре — житиме вічно.  Це тверда Божа обітниця. оХристиянину, сповненому віри в Спасителя, не страшно наближатися до “долини смертної темряви”, бо він знає, що Його Добрий Пастир поруч і переведе його від дочасного до вічного. В останню хвилину земного життя Він промовляє до нього: “Не лякайся! Тільки віруй! Твоя віра в Мене спасла тебе. Відійди з миром!”.

Отцеві, що створив нас, Божому Синові, що викупив нас, Святому Духові, що освятив нас  - віддаймо славу, честь і поклін, котрі належать їм нині і повіки. АМІНЬ!


В розділах "Каталог статей, Каталог файлів" можна прочитати і завантажити статті, програми, книги, пісні. В розділі "Каталог сайтів" міститься добірка ланок по історії України, біблійній археології, богослів'ю, українській мові та літературі. 


Ланки
 
Словники

Українська бібліотека

  LIFE ISSUES
 Богословське есе:
 ХРИСТИЯНСЬКА СІМ'Я І  ЦЕРКВА     

ЩО КАЖЕ БІБЛІЯ:
Про Хрищення
Про Хрищення немовлят
Про гріх гомосексуалізму
Про шлюб і розлучення
Про розлучення пастора
Про ворожіння, татуювання, астрологію
Про гріх проти Святого Духа
Про Божу волю
Про Владику і "владик"







Copyright Taras Kokovsky © 2016 Використовуються технології uCoz