ПРИТЧА ПРО СІЯЧА: Євангеліє від Матвія 13:1-9, 18-23
(сценарій вистави для дітей Недільної школи на чотири дії)
Переклад,  редагування і доповнення Т.Коковського, 2015

1 Того ж дня Ісус вийшов із дому, та й сів біля моря. 2 І безліч народу зібралась до Нього, так що Він увійшов був до човна та й сів, а ввесь натовп стояв понад берегом. 3 І багато навчав Він їх притчами, кажучи: Ось вийшов сіяч, щоб посіяти. 4 І як сіяв він зерна, упали одні край дороги, і пташки налетіли, та їх повидзьобували. 5 Другі ж упали на ґрунт кам'янистий, де не мали багато землі, і негайно посходили, бо земля неглибока була; 6 а як сонце зійшло, то зів'яли, і коріння не мавши, посохли. 7 А інші попадали в терен, і вигнався терен, і їх поглушив. 8 Інші ж упали на добрую землю і зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те втридцятеро. 9 Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає! …18 Послухайте ж притчу про сіяча. 19 До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і краде посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою. 20 А посіяне на кам'янистому ґрунті, це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його; 21 але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж утиск або переслідування настають за слово, то він зараз спокушується. 22 А між терен посіяне, це той, хто слухає слово, але клопоти віку цього та омана багатства заглушують слово, і воно зостається без плоду. 23 А посіяне в добрій землі, це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він приносить, і дає один у сто раз, другий у шістдесят, а той утридцятеро.
Дія 1-ша
Ведучий:
Сіяч у полі якось зерна сіяв,
Зірвався вітер й зерна ті розвіяв.
Одні із них упали при дорозі
І прорости ніяк були не в змозі, –
Їх птаства гурт, що поруч пролітав,
За мить склював, бо голод докучав.

1-й персонаж:
Я нині таке почула! Один чоловік розповів мені про Бога. Виявляється, що Біблія – це Слово Боже! Треба обов’язково її якось прочитати. Здається, вона десь була в мене вдома – зараз пошукаю. Ось вона, знайшла! Так, прочитаємо спершу заголовок. Що це за Книга Хронік? Нічого не збагну. Спробую ще раз – Книга Приповісток Соломонових.  Приповістки Соломона? Що воно таке? Ні, це не для мене – це надто важко зрозуміти. 

Лукавий:
Так з тими буває, хто слухає Слово,
Та серцем прийняти його не готовий,
Я миттю у них Боже Слово краду –
На втіху собі, але їм на біду. 

Дія 2-га
Ведучий:
Були ще зерна, що на камінь впали 
Та сили дати плід вони не мали,
І їм, без ґрунту, сонячне проміння
Спалило хутко ще слабке коріння. 

2-й персонаж:
(Радісно вигукує!) Я такий щасливий – Бог любить мене! Я буду служити Своєму Творцеві! Яке ж чудове все Твоє твориво!  Я хочу молитися і славити мого Господа! Дякую, Тобі, мій Боже, за цей чудовий світ, який Ти створив, за Твою любов до мене!

Лукавий:
Що це за витівки? Що це ти робиш?

2-й персонаж:
Я оце…

Лукавий:
Ти що, молишся?

2-й персонаж:
Я? Молюся? Та, ні, тобі причулося? Як ти міг так про мене подумати? 

Лукавий:
Я таки чув, як ти звертався до Бога і казав: «Боже! Господи!». 

2-й персонаж:
Та я…

Лукавий:
Ти що, віруючий?

2-й персонаж:
Здається так, тобто ні… Тобі ж добре відомо, що Бога немає. Ну, гаразд, мені вже час йти. 

Лукавий:
Оце так віруючі! Налякай їх бодай трохи і вони вмить зречуться Бога! (Виходить).

Дія 3-тя
Ведучий:
Третє зерно поміж тернину впало,
І дати раду з терном сил не мало – 
Той терен швидко зерня заглушив,
Щойно дістав вологу він від злив. 

3-й персонаж:
Ура! «Динамо» - чемпіон! «Динамо» - чемпіон!  
(Раптом замовкає, наче щось пригадав).
Нині ж понеділок! А я кожного понеділка читаю Біблію… Що робити? Так хочеться подивитись футбол. Так - так. Ні, треба мати силу волі. Зараз я дістану Біблію і почну читати. Так, що я читав минулого разу?

(Думає і чухає потилицю)
А що, коли я трішки подивлюся телевізор? Нічого ж не станеться, правда? Та ні, не можна, треба читати Біблію… Придумав! Підкину монетку! Якщо випаде «копійка» - буду дивитись телевізор, а якщо «герб» ¬ – читатиму Біблію. 
(Підкидає монету догори і дивиться). 
О, «копійка»! Ура! Буду дивитись футбол! «Динамо» – чемпіон!», «Динамо» - чемпіон!» 

Ведучий:
Тож буде без плоду зернина ота –
Її змарнувала мирська суєта. 

Дія 4-та
Ведучий: 
Зерно, що на добрую землю упало,
Врожаю рясного пори ся діждало,
І зернами колос налився на диво –
Посаджене – більше в сто раз зародило! 

4-й персонаж:
О, як би я стати дорослим  хотів,
Й принести Ісусові добрих плодів! 
Додому запрошу я друзів своїх, 
Щоб їм розповісти про те, як за гріх
І їхній, і всіх на цім світі людей
Спаситель помер, і веде до небес
Щоб кожен колись,  як Син Божий – воскрес!
Друзі, ходіть мерщій до мене! Я маю вам розповісти щось дуже важливе!  

Ведучий:
Як вдосталь було у зерна води
І ґрунт поживний, то воно плоди
Приносить добрі, тож так само й в нас
Правдива віра зроджує весь час:
Добро, терпіння, стриманість, любов,
Дарує щедро радість знов і знов,
І милосердя й лагідність Христа
В дитині Божій рясно пророста. 

Сіяч:
Сіяч у полі якось зерна сіяв,
Зірвався вітер й зерна ті розвіяв.
Який же, друже мій, твоє зерно
Принесло плід, і як зійшло воно?

Ведучий:
Дорогі брати і сестри, користь цієї притчі для нас – це можливість поглянути на самих себе, якими ми були і якими нас зробив Господь. Якщо ми уважно поглянемо на себе, то переконаємось, що час від часу ми подібні до всіх, про кого говорить Ісус у притчі. За свою природою ми подібні до затверділого ґрунту, нездатними приймати Євангеліє, відданими на ласку диявола. Інколи ми подібні до кам’янистого ґрунту, помилково вважаючи, що не потребуємо глибокого коріння для того, щоб витримати все, що випаде нам у житті. Ми також підпадаємо під вплив турбот і багатства цього світу. Але Бог продовжує працювати в наших серцях. Він садить там зерна Свого Слова і піклується про його ріст і плоди. Він дає нам нагоду мати добрі плоди нашої віри. Посаджені у наших серцях зерна Свого Слова Він поливає водою Хрищення і піклується, щоб воно мало належні умови для росту і поживу. Він захищає його від шкідників. Тож нехай Боже Слово зароджує у вас рясно, у 100 разів більше від посадженого. Саме це і є силою Божою, що діє у вашому житті.  
Збагнувши до кінця зміст цієї притчі, подякуймо Богові за те, що Він привів нас до пізнання правди і дав нам благословенну нагоду зростати у вірі і побожності завдяки силі Христового Євангелія.  Пам’ятаймо, що владою свого Слова Бог керує серцями віруючих. За допомогою Євангелія Він кличе людей до Свого Царства. Силою Євангелія Він створює в людських серцях спасенну віру в Ісуса Христа. Цією ж силою Він зміцняє і вберігає віру, спонукаючи людей приносити плоди віри, скеровує їх до дотримання Божих заповідей і виявлення ними правдивої любові до Бога і до ближнього.

МОЛИТВА:
Всемогутній Боже, дякуємо Тобі за те, що Ти зрощуєш у нас насіння Твого Слова. Приявністю Твого Святого Духа допоможи нам отримати це насіння з радістю, щоб ми могли завжди приносити добрі плоди нашої віри, надії і любові; Ми просимо про це через Твого Сина, а нашого Господа і Спасителя Ісуса Христа, який живе і царює з Тобою, Отче, і зі Святим Духом, – один Бог нині і повіки вічні. Амінь.