Сторінка Тараса Коковського
Понеділок, 21.08.2017, 03:45
ГоловнаРеєстраціяВход Вітаю Вас Гість | RSS

Меню сайту

Категорії каталогу
Вибрані статті [6]
Богослів'я [23]
Українська мова [6]
Історія [7]
Актуальне [3]
Церква [13]
Цікаво знати [18]
Молитви [9]

Головна » Статті » Вибрані статті

Моя поезія


Тарас Коковський

Вибрані вірші 1972-2011рр.

Окрема сторінка моєї поезії та прози ТУТ.

********************************
QVO VADIS?
Весілля принца, Берлусконі, геї,
Конфлікт на Сході, криза, Coca-Cola,
З усього видно - світ не в апогеї,
І вже заходить на останнє коло...
6/03/2011

На виході з музею...
На пожовклих світлинах – осібно і групами люди, 
Повсякденного побуту речі (доволі незвичні)…
За якихось сто літ з нині сущих – нікого не буде,
І довкола усе замалює сепією вічність…
6.03.2011

* * *
Онко-нелогічне
З.М.
Шпиталь…Діагноз…Невблаганний час
Спливає в позамежжя по краплині…
Непевне "завтра” вже чекає нас,
І ще живе минулим певне "нині”…
25.02.2011

Друзям
Мені з вами так легко і просто
Розмовляти – аж вистигне чай,
І свіча, що заплакана воском,
Вже засне, як бува зазвичай…
19.02.2011

* * *
Іронічно-самокритичне
Щоденний вірш – не самоціль, -
Потрібно мати що сказати,
Бо час мине і знищить міль
Думки куценькі й плагіати…
18-02-2011

* * *
Кілька слів про любов...
Ми вчимося любить через біль, через жаль, через муки, 
Відцвітають літа і збирає врожай сивина,
Але тільки тоді, як побачать світ Божий онуки,
Пізнаємо любов і якою є справді вона…
17.02.2011

Я ВДЯЧНИЙ,ГОСПОДИ,ТОБІ

За кожен день і кожну мить,
Прожиту в щасті чи журбі,
За дар прощати і любить
Я вдячний, Господи, Тобі.

За мир, що заступає гнів,
За небеса ці голубі,
За друзів і за ворогів
Я вдячний, Господи, Тобі.

За те, що я, хоч був сліпець,
Мене Ти кликав з року в рік,
Обмив гріхи і дав вінець,
Щоб я Твоїм вже був повік. 

Я розповісти хочу всім,
Як Ти мене урятував,
Як запросив до Себе в дім,
Де б я довіку гостював. 

Усіх Твоїх благословень
Не зможу я перелічить,
Котрі мені Ти кожен день
Даруєш щедро, й кожну мить. 

О, як збагнути ту любов,
З якої Ти пішов на хрест,
Пролив за нас святую кров,
Щоб ми вознеслись до небес!

До Тебе, Спасе мій, молюсь 
Щоденно в радості й журбі,
За все, що маю, поклонюсь
Одному, Господи, Тобі. 
 
23.12.2009
Тернопіль


Простота...

- Він пише надто спрощено і дивно,

Воно не варте навіть і гроша…

- Можливо це здається примітивним, -

Так відчувають серце і душа.

 
- Ну де, скажіть, тут милозвучність рими,

Політ фантазій, витонченість слів?

- Я, звісно, завше переймаюсь ними,

Та більше тим, що висловить хотів.

 
- Якісь і стиль і форма тут туманні,

Банальні порівняння й почуття…

- Окрім да Вінчі також Піросмані

Напевно має право на життя?

==========================

Крізь хаос «еґо», шкіл і філософій

Незримо і одвічно пророста

Та, до котрої підійти б хоч трохи -

Господніх слів велика простота…

 20-04-2009


Про довкілля і не тільки...
В знайомих якось німець гостював,
І, надивившись, як живуть в нас люди,
В кількох словах усе підсумував:
«У вас ще довго тут ладу не буде…»

Яким важким не було би життя,
Чого б не бракувало нам щоднини,
Перетворить довкілля на сміття? -
Це, вибачте, залежить від людини.

Це наші – «рідні», не з чужих країв,
Свої – знайомі, приятелі, друзі
Жбурляють всюди хто що не доїв –
У парках, скверах або в лісосмузі.

Тут винен не лише менталітет, -
Але батьки, держава, виховання,
Той дядько, що займає кабінет,
Й не виправдав людського сподівання.

Тут винні всі – великі і малі,
Це наша совість й повсякденний клопіт,
Щоб в Україні – в місті і селі
Було не гірше, ніж «у них, в Європі».

Бо нашим обіцянкам і словам
Ніхто у світі більше не повірить,
Якщо в держави хоч і гідний крам,
Але брудні і хата і подвір’я.
2009


Я СЛУХАВ ПЕРЕДАЧУ ПРО ГЛУХИХ...
Я слухав передачу про глухих,
Ті почуття і жаль забути важко…
«Яка в вас мрія?» - запитали в них,
Хтось відповів: «Почути пісню пташки…»

Бринять у серці досі ті слова…
А зовсім поруч не глухі і зрячі
Ведуть себе, як часто це бува,
Так, начебто, не чують і не бачать…

Як мало ми цінуєм Божий дар -
Ходити, чути, бачити, любити,
Розгледіти щось дивне поміж хмар,
Дощу і сонцю тішитись, як діти.

Дещицю, як задуматись на мить,
У цьому світі треба чоловіку…
Даруй нам, Боже, віру не згубить
І ще – людьми лишатися довіку.

2009


ПЕРЕД ТОБОЮ НА КОЛІНАХ...
Переспів болгарської християнської пісні

Перед Тобою на колінах, стою, о Боже, зі слізьми
Благаю – будь же милостивий і щире каяття прийми.
Почути радість дай і втіху і Свого не ховай лиця,
Щоб я біліший став від снігу і, вдячний, прославляв Отця.

Згрішив я - ніде правди діти, вчинив лукавство, заздрість, гнів,
І не дотримав заповіти, покірним бути не зумів.
Подай же, Боже, серце чисте і духа віднови в мені.
Вщаслив Своїм благоволінням тепер, завжди і по всі дні.

2009


ПЕРЕСПІВ 22-ГО ПСАЛМА
Господь – мій Пастир, з Ним повік не знатиму біди.
Провадить Він овець Своїх до трав і до води.
Він душу оживля мою аж до самих основ,
Дарує милість і любов щоденно знов і знов.
В долину смерті зійду я, й не побоюся зла, –
Зі мною Ти, рука Твоя не раз мене спасла!
Мене на учту запросив, відвівши ворогів,
Своїм ісопом рясно вмив, і дав скарби дарів.
Твоя лиш милість й доброта підтримують мене,
У Твоїм Домі благодать і щастя неземне.
2008


ОСІНЬ...
 
У парку клени наче ліхтарі!
Калина зодягнулася в багряне,
Вже паморозь сріблить все на зорі,
І стеляться над річкою тумани.
Малює осінь чарівний пейзаж
І цю красу не втиснеш в жодну раму...
Сподобалось? Дарую - він вже ваш,
Мені дістався перед тим так само.
Пройдімось галереями садів -
Відчинено від жовтня по листопад,
Ходім на двір і нам забракне слів,
Залишмо вдома повсякденний клопіт...
Бо ця краса недовго так трива,
Що завше не встигаєш надивитись,
................................
Ще місяць - і закінчаться дива,
А потім клени в парку будуть снитись.
2008 
 

СПОВІДЬ МЕГАПОЛІСУ

Мегаполісу натовп поспішний
Ностальгію ятрить за селом...
Многоликий і премногогрішний -
Стільки всього в нім переплелось!
Місто-велетню,ти в свої сіті
Не силкуйся спіймати мене -
Я довіку приписаний в світі
Де повітря духмяно-хмільне.
Де травневі сади в молочаї,
В небі жайвір над полем співа,
Де в бузково-жасминовім раї
Забуваєш думки і слова...
........................................
Я до тебе навідатись можу
Ну хіба що на день або два,
Довше ні...Я за це перепрошу:
"Мушу їхати...Вибач...Бувай!"
2008


СЛОВО ПРО ПІСНЮ

Так пісня нині обміліла,
Хоч як її не прикрашай...
Лишилось в неї тільки тіло,
Пропали серце і душа.
Шедеври стали "неформатні",
Що пережили всі часи,
І ні про що вже блеять ладні
Ці "негритянські" голоси.
Одне втішає - батько з сином,
І далі,- що б там не було,
"Рушник" співають й "Черемшину"
Коли зберуться за столом.
2008 

ЗБОРІВ

Думки, чуття...І завжди поруч
Полиця книг, яким чимало літ.
Вертаю в снах в старий,зелений Зборів,
Біленьку хату бачу у селі:
Весняний день, бабуся-липа
Згадає, як ще юною була,
І як колись на диво ніжним цвітом
Вона красунею цвіла…
**************************
Такі ж поля, зелені, неозорі,
І серед них у сивині століть -
Зелений, вічно юний Зборів,
І осокорів синя верховіть.
1972


Сімнадцята весна…

Моя сімнадцята весна
Стояла вчора на порозі,
А вже сьогодні – я в дорозі,
І серце зігріва вона.
Шкільні минулися роки,
Щасливих днів було немало.
Моє дитинство в них зосталось,
Спливло, мов течія ріки.
Тоді ще, в Зборові, малим
до школи бігав на світанку,
А небокрай палав серпанком,
Туман стелився, наче дим.
Згубилось в швидкоплинні літ
до болю рідне все і близьке,
За обрій сонце низько-низько
Зайшло, ледь-ледь лишивши слід.
...........................................
Ще будуть весни, тільки час,
Найкращий час не повернути,
Його ніколи не забути, -
Він в серці кожного із нас.
І973р.

 
Імітатори
Ми на кожному місці актори
Тої сцени, що зветься життям.
День і ніч – то лиш ряд перетворень,
Перевтілень одного буття.
Знов на вікнах опущені штори,
Сотий раз копіюється гра,
Імітуються радість і горе,
Буря оплесків й дружне «ура».
1982 

 
Вже досить
Я вже не можу більше притворятись,
Демонструвати захват від буття,
Від лозунгів надмірних і овацій
Перетворились в попіл почуття.
Немов немає іншої дороги,
І заглушив бур’ян усі стежки…
Лиш крок убік – і вже перестороги,
Лиш слово правди – в тундру на роки.
1983
 
Рідна школа
Іду своєї школи коридором
Колись таким широким, а тепер…
Спіймав себе на думці –як же скоро
Ми виросли? Хтось спився, хтось помер…
І вже чужими стали рідні стіни,
І відійшли у вічність вчителі…
Тепер вже ми самі є «ковалі»,
І кожен з нас в своїм нещасті винен.
Хтось утвердився з-поміж нас в житті, -
Один поважним став, а інший скромним,
Літа минули, - світлі, золоті,
І знову перед нами – невідоме.
А юнь все та ж – грайлива і хмільна
Від щастя, що попереду чекає.
Розчарувань ще спробує вона,
А ми до них лиш в споминах вертаєм.
1993

* * *
Ми стільки жили в тенетах Страху,
Де ледве Правди зернина визріє...
А може "гласність" - то просто захід,
Щоб знову виявить "Інакомисліє"?
1989

* * *
Святкове
Вулиці в гаслах і чергах,
Шкіриться в очі плакат,
Зболені залишки нервів -
Завтра - усі на парад!
1984

 
Потрібен час
Потрібен час, щоб оцінити втрату
Людей, котрих любив ти стільки літ…
І за життя не встиг їм це сказати,
Яке минуло наче первоцвіт...
 
Думки долають про добро і щирість,
Що дарувать вагаємось, на жаль,
І журавлі, які летять у вирій,
Бентежать знов забуту вже печаль.
 
Одні відходять, іншим треба жити,
Так було завжди на оцій землі,
Запали в душу спомини і квіти,
І ця прощальна пісня журавлів.
1995-2008

 
Осінь…
Тихше!
Чуєте? - Осінь!
мовчки йду по алеї,
Крик опалого листя десь озвався у серці.
журавлі в листопаді...
Як в сповільненім кадрі -
Так повільно спадають на землю листочки.
Ні, я зовсім не плачу,
Де ви бачите сльози, –
То останній дарунок
швидкоплинного літа.
Тихше!
Чуєте? - Осінь!
Я навік закохався
В шепіт ніжних берізок.
1975

 
Україні
Ще розтануть сніги і прокинеться літо,
І піснями ударять в серця солов’ї,
І зорітимуть знову в саду нашім квіти,
Що їх ніжно так пестили руки твої.
Не зів’янути їм, незабутнім, довіку,
Поки родять у серці наснаги жита,
Поки радість дається і біль чоловіку,
Поки совість пречиста і пам’ять свята.
І тоді з забуття, запізніло,нам знову
Подаровані будуть довіра і дар співчуття,
В зачерствілій душі озоветься промовлене Слово,
І в маленьких долонях нестиме надію Дитя.
Бо зима відступає і крига скресає на ріках,
Поки родять у серці наснаги жита,
Поки радість дається і біль чоловіку,
Поки совість пречиста і пам’ять свята.
1985-2009

 
* * *
Моя душа – невиплакана скрипка,
Торкнися струн – і, радосте, прощай!
І знов печаль безслівна і незникла
Стискає серце дужче, ніж відчай.
1985


Не залишай…

Як місця не знаходжу від печалі,
І кожен спогад - все, що в мене є,-
Мені лиш ніжність чарівних конвалій
До розпачу вдаватись не дає.
Згадаю знову в самоті вокзальній
Отой твій погляд, - щирий і ясний,
І найдорожчий дотик губ прощальний,
що білим птахом розбиває сни.
Зимова ніч щось лагідно шепоче,
Сліди розлук ховає знову сніг,
І навіть вітер заваджать не хоче
Сніжинкам тихо падати до ніг.
І квітне жаль трояндами сумними,
І знову в серці смуток через край.
Серед людей з байдужими очима
Не залишай мене, не залишай.
1978


Роману Купчинському

Хіба не чудо ці пісні,
Написані поміж боями,
Як кров лилася ручаями
В одній за одною війні.
Хіба не диво та любов,
Що серце кожне наповняла,
Стрільця і цісаря рівняла,
Вмирала й воскресала знов.
2002

 
Пісня про друга
Щасливий той, хто друзів вірних має,
В житті і смуток замикає круг.
Коли в надію віру ти втрачаєш,
Тобі на поміч завжди прийде вірний друг.
Умій цінить за різним – найдорожче,
І суть простих, невишуканих слів,
Бо в цілім світі, знаю я – ніхто ще,
Без друзів залишитись не хотів.
Я дорогих дарунків не чекаю,
Бо слова щире – найцінніший дар.
А є слова, що наче окриляють,
Й злетіти хочеться аж до найвищих хмар.
Правдивим будь і в кожному діянні
Ти найсвятішим запали свій дух,
Нехай завжди – у щасті і ваганні,
З тобою поруч буде вірний друг.
1977

 
Сиротіють хати
Сиротіють батьківські хати,
І ще довго у снах мама й тато
Будуть нас до воріт проводжати,
І назустріч подвір’ям іти…
2006р
 
* * *
Ні часу плин, ані дощі
Не зітруть спомини ніколи –
Завжди щось коїться в душі
Коли проходжу біля школи…
2002

 
Батькові
Мені ніколи не забути
Той жаль в очах твоїх і біль,
І відчай в серці, як отрута, –
Що не допомогти тобі,
І щось змінити – годі, годі
Останнім потиском руки…
…………………………….
Цвітуть черешні на городі,
Сідають бджоли на квітки.
1996р

 
Так сяють зорі на світанні
Так сяють зорі на світанні
В оці жовтневі тихі дні!
Нам осені пора прощальна
Отвіт дарує – «так» чи «ні».
 
Чи те збулось, чого жадалось,
Чи марно страчена весна?
Які чуття в душі зостались
Як келих випито до дна…
 
Ні, не здолати безнадії,
Наснаги сповнені серця,
Коли вони плекають мрії
Й вбирають осінь по вінця.
1988р.

 
Світлій пам’яті рано померлих друзів
Ігора Т. І Юрія З.
Здається часом – винен, що живу,
А вас немає ­– Ігоре та Юро…
Я бачу вас не снах, а наяву,
Розбивши забуття товстезні мури.
Я чую сміх ваш щирий і дзвінкий,
І в котрий раз дивлюся вам у вічі,
А ваші недоспівані роки і весни
Вже ніхто не перелічить…
Але і з Лети пам'ять проросте,
Щоб стати птахом, променем, травою,
І знову забрунькує й зацвіте
Древо життя у вас над головою,
І світлий шлях ваш вкриє первоцвіт…
Ви ждете не печалі напускної,
А радості, що наповняє світ,
Одвічно розтривожений весною.
1982-82р.


Коріння роду

Моя бабуня (царство їй)
Була поетом -
Бува до пісні "на ходу"
Додасть куплета.
А голос мала чарівний -
Співала в храмі.
Господь від неї щось вділив
Мені і мамі.
Воно незримо пророста
Годинно й денно...
У вчених відповідь проста:
"Спадковість,гени".
***********************
Я,власне,тут не про талант,
Не про природу, -
Як дивно в нас переплелось
Коріння роду.
2007


Категорія: Вибрані статті | Додав: taras2008 (05.05.2008) | Автор: Taras Kokovsky
Переглядів: 2922 | Коментарі: 4 | Рейтинг: 5.0/8 |
Всього коментарів: 4
09.05.2009 Спам
4. Руслана
У вас чудові вірші!!! нехай Бог рясно вас благословить!!!
Відповідь: дячний вам, Руслано, що прочитали поезію! Дякую за ваш відгук! І вам добра і Божого благословення!

05.03.2009 Спам
3. Таня
Вірші просто супер!!!!!!!!!!!!!
Відповідь: Таню,зворушений вашим відгуком - дякую щиро! Божого благословення вам.

10.01.2009 Спам
2. Леся
Ще раз перечитала Твою поезію. Враження надзвичайно чудові. У Тебе є ще багато чудових віршів - помісти на своєму сайті. Хай Бог дає Тобі натхнення і сили писати і творити!
Відповідь: Сердечно дякую, Лесю, за теплі слова! - Тарас

06.01.2009 Спам
1. Ольга
Очень хорошие стихи!
Дай БОГ Вам сил и здоровья!
Відповідь: Щиро дякую вам, Ольго! Хай благословляє вас Господь!

Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.
[ Регистрация | Вход ]
Пошук

Ланки

Статистика

Copyright MyCorp © 2017 Використовуються технології uCoz