Хрищення
– спадкоємність обрізання (на 8-день, знак заповіту Бога зі Своїм народом, це робили
батьки хлопчиків, а не вирішували робити чи ні самі хлопчики).
Писання навчає, що кожна
людина приходить у світ грішною і потребує спасіння. Немовля не може само
сказати: “Я народилось з гріхом Адама. Зціліть мене від нього”, тому це роблять
батьки і хрещені родичі – приводять немовля до Хрищення.
Колосян 2:10-11 Ви в Ньому були
й обрізані нерукотворним обрізанням, скинувши людське тіло гріховне в Христовім
обрізанні. 12 Ви були з Ним поховані у хрищенні, у Ньому ви й разом воскресли
через віру в силу Бога, що Він з мертвих Його воскресив.
Буття 17:10 То Мій заповіт,
що його ви виконувать будете, поміж Мною й поміж вами, і поміж потомством твоїм
по тобі: нехай кожен чоловічої статі буде обрізаний у вас. 11 І будете ви
обрізані на тілі крайньої плоті вашої, і стане це знаком заповіту поміж Мною й
поміж вами. 12 А кожен чоловічої статі восьмиденний у вас буде обрізаний у всіх
ваших поколіннях, як народжений дому, так і куплений за срібло з-поміж
чужоплемінних, що він не з потомства твого.
Матвія 28:19 Тож ідіть, і
навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, 20
навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами
повсякденно аж до кінця віку! Амінь.
ОТЦІ ЦЕРКВИ ПРО
ХРИЩЕННЯ НЕМОВЛЯТ:
Полікар (69-155рр) – учень Апостола
Івана. Був охрищений немовлям.
У віці 87 років сказав: “Я 87 років
служив Господу”.
Іреней (130-200)
(Проти єресей) “Ісус прийшов, щоб спасти
всіх через Свої засоби благодаті, – всіх, хто через Нього відродився для Бога –
немовлят і дітей, юнаків і старших віком”.
Юстин Мученик (2ст) “Немовлята
отримують благодать, яка дарується через Хрищення…”
Напис на могилах немовлят,
знайдених в Північній Африці, Малій Азії.
“Немовля було охрищене і померло на 9
годину після народження…”
“Я Зосімус, віруючий з віруючих, лежу
тут, проживши 2 роки, 1 місяць, 25 днів”
“Світ Тайх, прожив один рік, 10 місяців,
15 днів. Отримав благодать на 8-й день”.
Блаженний
Августин (4ст) – “Ми прийняли від апостолів, що немовлята спасаються
Хрищенням”. “Хрищення немовлят Церква завжди мала і дотримувала його. Вона
прийняла це від віри своїх попередників і дотримує його завжди”. “Традиція Церкви
охрищувати немовлят не повинна ані занедбуватись ані затьмарюватись думкою, що
вона є не апостольською традицією, а чимсь іншим”.
Постанова Карфагенського
собору Церкви (418р)
“Хто відкидає, що
малі діти потребують Хрищення і каже, що вони, хоч і охрищуються на відпущення
гріхів, але не вспадковують від прабатьківського гріха нічого, що має бути
обмите купіллю Хрищення – нехай буде тому анафема”.
Підстава: Рим.5:12 “12 Тому то, як
через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й
смерть у всіх людей через те, що всі згрішили.”
Оріген (3ст):
(Коментарі до Римлян) : “Від апостолів
церква перейняла традицію охрищувати також немовлят. Вони є тими, кому призначається
Таїнство, тому що в кожному тілі міститься бруд гріха, який має бути змитий
водою і Святим Духом”.
«Немовлята повинні бути охрищені на
відпущення гріхів. Через те, що за допомогою цього Таїнства очищуються пороки,
отримані від народження – то немовлят також слід охрищувати”
Кипріан Карфагенський
(3ст)
“Хрищення і Божої благодаті, яка
дарується милостиво всім, ніхто не повинен бути позбавлений, – це слід
дотримувати по відношенню до всіх, а особливо щодо народжених немовлят, які
особливо заслуговують на нашу опіку і Боже милосердя”.
Григорій Богослов:
“В тебе є немовля? Не дозволяй часові
сприяти його пошкодженню, нехай буде освячений з малих літ і присвячений
Духові”.
Цілковита
людська зіпсутість людини (Усі – грішники) – Бут.6:5; Рим.3:23;
Пс.14:3; Пс.53:4; Пс.12; Еккл.9:3; Еккл.7:20; Пс.116:11; Рим.3:4,10; 1Ів.1:8;
Пс.143:2; Пс.51:5-7; Прип.20:9; Еф.2:3; Рим.7:19; Рим.8:7; Євр.10:26; 2Хр.6:7;
Іс.64:5-6; Лев.18:25; 1Ів.5:19 (весь світ у злі); Мт.7:11а; Йов 25:4;
Щодо
віри немовлят:
1) Віра є не тим, що ми
самі творимо, але отримуємо від Бога. Віра не зявляється у серці сама по собі,
зусиллям людини – її засіває і плекає Бог.
1
Кор.4:7
Що ти маєш, чого б ти не отримав? Коли ж бо ти отримав,
чого чванишся, ніби не отримав?
|